Від "часткової мобілізації" до знищення армії: нагадаємо, як поляки брали Москву у 1610

На початку XVII століття ситуація на болотах навколо Москви склалася доволі напружена. У 1591 році загинув син Івана Грозного Дмитрій за загадкових, як це заведено на Московії, обставин. 

Також цікаво 14 вересня 1812 року Наполеон без перешкод окупував Москву: нагадаємо, як це було

Наступних 20 років у царстві називають "Смутою". Народ влаштовував голодні бунти, бояри боролися за кожен шматок влади, а "доброго царя" ніяк не могли знайти. Владу захоплювали навіть дивні самозванці нізвідки, які називали себе "справжніми й дивом уцілілими Дмитріями".

І з того всього бояри таки вирішили віддати трон – поляку Владиславу. 21 вересня 1610 року військо коронного гетьмана Станіслава Жолкевського зайшло у Москву, і осіло там на два роки.

"Український слід", московська мобілізація і польська перемога: чому варто згадати 1610 рік

А почалося все, що геть не дивно, з України. Такий собі Григорій Шаховський підняв повстання на Чернігівщині й Стародубщині та почав розсилати царські укази. Примітно, повстання швидко поширилося на Бєлгород, Орел, Тулу, Рязань та інші міста.

А на Сіверщині почався селянський рух під проводом Івана Болотникова, який зібрав військо та підійшов до Москви. Це військо – селян, шляхтичів та козаків – розбило царську армію, після чого туди підтягнулася навіть московська знать. На "двіж" підійшли і поляки, і литовці. Що ж було далі?

Польський план Москви – останній до її руйнування у 1612 / Фото wikipedia

• Король Польщі Сигізмунд III Ваза послав військо під командуванням Станіслава Жолкевського на Смоленськ.
• Улітку 1610 московська влада оголосила "часткову мобілізацію", і змогла якось нашкрябати аж 35 000 "живої сили".
• 7 000 бійців Жолкевського з мінімальними втратами вщент розгромили московитів.
• А "жива сила" останніх здебільшого розбіглася, а частково перейшла на польський бік.

Так царська армія фактично припинила існувати. А звістка про поразку вже у самій Москві викликала бунт.

У підсумку: Москва визнала зверхність поляків, а на царство запросили 15-літнього сина Сигізмунда III королевича Владислава. Тодішнього ж царя Василя Шуйського буквально через два дні силоміць постригли у ченці та заточили у монастирі.

Ми, звісно, ні на що не натякаємо. Це просто історичні паралелі. Але ж, погодься, подумати є про що. І не так нам, як їм.

Радимо перечитати Цар-патріарх: персона, що виплекала імперську хіть Росії до України

Так, через 2 роки, у 1612, поляки залишили Москву (фактично, робити там було нічого, а бунти й повстання відбувалися раз за разом). І на трон зайшла династія романових. Але це вже геть інша історія.