Ловець пацюків і підмітальник гною: огидні професії Вікторіанської епохи – 3
Любити свою роботу – це чудово. На жаль, часто буває навпаки. Якщо це раптом твій випадок – подумай ось про що: чи був ти щасливий, якби займався виловом пацюків або збиранням гною?
Джерело: Google Art and Culture
Темні століття, сповнені жахів – що це? Більшість впевнено відповість: "Середньовіччя". Однак і ще якихось 100 – 150 років тому певні речі також викликали жах. Продовжуємо на Men 24 говорити про пекельні професії Вікторіанської епохи.
Це цікаво Макіяжезахисний дзьоб: дивні винаходи, які не дожили до наших днів
Ловець пацюків
Від гризунів у порівняно недалекі часи позбавлялися за допомогою екологічної й дешевої ручної праці. Але жорстокої.
- Передусім для тварин, яких нещадно винищували. Але й для людей, які цим займалися – також: щурі не соромилися кусати у відповідь.
Вищий пілотаж у професії ловця пацюків – піймати щура живцем. Тут був чималий інтерес не тільки в царині азарту, а й в царині кишені – за живу тварину давали окремі живі гроші.
Ловець щурів радіє успіху / Фото pinterest
А все тому, що тоді популярною була жорстока забава – щурячі ями. Туди закидали десяток пацюків і собаку. Глядачі ж робили ставки, за скільки часу одна тварина винищить інших.
Щуряча яма – одна з жорстоких розваг XIX століття / Фото pinterest
Підмітальник гною
Представник професії підмітальника гною стояв десь трохи попереду жебрака у сприйнятті тогочасного суспільства. За цю роботу майже не платили – хіба що чайові.
- А суть роботи така: жваві центральні вулиці великих міст ділили на квартали, на кожен ставили хлопчину з мітлою. І щойно у кварталі зупинялася карета – підмітальник підбігав до неї та розчищав бруківку перед пасажирами.
Особливо полюбляли цю послугу шановні леді, адже отримували змогу не забруднити нижній край плаття. А забруднити було чим – вулиці великих міст у XIX століття вкривав прошарок гною до кількох десятків сантиметрів завтовшки.
Підмітальники гною мали шанс заробити тільки на чайових / Фото pinterest
Радимо прочитати Загадка про шапку: чи дійсно Лев Толстой вчив, як обманювати продавців