Космічні апарати людства розлетілися далеко по Сонячній системі: де ж вони зараз

Мовиться про Pioneer 10, Pioneer 11, Voyager 1, Voyager 2 і New Horizons. Більшість із цих зондів пережили час своєї очікуваної загибелі та все ще працюють – далеко поза межами своїх початкових планів місії.

Також цікаво Українська горілка та повернення до класики: якими будуть тренди барної культури у 2023 році

Спершу планувалося, що ці апарати будуть досліджувати сусідні планети, але тепер вони прокладають шлях із Сонячної системи. Та забезпечують астрономам унікальні точки огляду в космосі. І у 2022 вони також багато чого зробили.

Voyager 1 і 2

Цього року місії "Вояджер" відзначили ювілей 45 років діяльності. Вони вже зробили колосальний внесок у розуміння нами Сонячної системи. А зараз їхній головний проєкт – це дослідження того, де закінчується вплив Сонця і починається вплив інших зірок. Voyager-1 перетнув геліопаузу – межу, на якій потік частинок Сонця перестає бути найважливішим впливом – у 2012 році, а Voyager-2 у 2018. Тепер вони перебувають у міжзоряному просторі й усе ще летять та працюють.

• У 2022 виникла проблема з Voyager-1, коли апарат почав надсилати спотворену інформацію, але все вдалося полагодити. Утім, зонд старіє, і подібних інцидентів слід очікувати більше. Ще й джерело живлення на борту з кожним роком вичерпує ресурс.
• Цього року персонал місії вимкнув обігрівачі, які підтримували низку наукових інструментів на борту, а проте, на загальний подив, ці інструменти все ще працюють чудово. І збирають дані про плазму та магнітні поля Сонця на великій відстані від самої зірки.

Дистанційні спостереження дозволяють вченим побачити, як зміни від Сонця поширюються по всьому нашому космічному довкіллю. Краї Сонячної системи також сповнені сюрпризів – очікувалося, що плазма від Сонця стає більш рідкісною, чим далі від Сонця, але "Вояджери" зафіксували набагато щільніші показники навіть після геліопаузи. Астрономи спантеличені, але радіють та сподіваються, що зонди пропрацюють щонайменше до свого 50-річчя.

Найдальші космічні кораблі людства та їхні шляхи за межі Сонячної системи / Фото NASA

Pioneer 10 і 11

Космічний апарат Pioneer займає особливе місце в історії космосу – як бачимо і з назви, він був піонером, першопрохідцем.

• На жаль, ці 50-річні космічні кораблі не функціонують – Pioneer 10 зник зі зв’язку в 2003, а Pioneer 11 мовчить із моменту останнього контакту у 1995 році.
• Але обидва ці космічні апарати є ознаками присутності людства в Сонячній системі, і вони все ще продовжують свої подорожі, навіть якщо ми більше не надсилаємо їм команд.

Щойно космічний корабель стає на траєкторію поза Сонячною системою, за законами фізики, він не зупиниться, доки щось не змінить його курс.

New Horizons між людьми – для розуміння масштабів апарату (але не його місії) / Фото NASA

New Horizons

New Horizons на сьогодні є наймолодшим братом із цих новаторських місій, його запустили у 2006 році. Після завершення свого знаменитого прольоту повз малу планету Плутон у 2015 цей зонд віддалявся від Сонячної системи з рекордною швидкістю. Досягнути геліопаузи він мав би близько 2040 року. Апарат не тільки виконав свою основну місію, але й успішно завершив обліт малого об’єкта пояса Койпера, Аррокота, у 2019.

• На початку 2022 року апарат перевели у сплячий режим, оскільки розширена місія ще не була схвалена. А зараз команда із захопленням переходить до Другої розширеної місії New Horizons в поясі Койпера (KEM2). Фактично місія вже стартувала, хоча зонд перебуватиме в сплячому режимі до 1 березня 2023 року. 
• Апарат містить передові інструменти – набагато досконаліші, ніж ті, що були у "Вояджерів" у 1970-х. Тож тепер "Нові горизонти" справді відкриватимуть нові горизонти, стаючи потужною обсерваторією на дальніх рубежах Сонячної системи. 

Коли апарат "прокинеться", він забезпечуватиме кращі, ніж будь-коли, вимірювання фону світла та космічних променів у космосі, відстежуватиме розподіл пилу в нашій Сонячній системі та отримуватиме важливу інформацію про вплив Сонця. New Horizons матиме достатньо потужності, щоб пропрацювати до 2040-х років (можливо й більше), щороку переміщаючись на півмільярда кілометрів углиб незвіданої території далекого космосу.