Яким є життя в Олімпійському селищі: двократний чемпіон поділився цікавими деталями

Зауважимо, що він розповідає про свої відчуття та переживання від Олімпійських ігор 2008 року, які проходили в Пекіні та 2012 року – в Лондоні. І за роки дещо могло змінитися. А з появою коронавірусних обмежень точно з'явилося ще більше заборон. Але про усе це вже розкажуть нинішні учасники Ігор.

Варте уваги Територія свободи: що купити рідним і друзям у Duty Free

Олімпійський чемпіон розповів про життя в Олімпійському селищі

"Коли я вперше увійшов у селище, це було так нереально. Усе обгороджене стіною, максимальна безпека, ви повинні пройти перевірку. Коли ви перебуваєте всередині, стає дуже мирно, і ви відчуваєте себе захищеними та відокремленими", – зізнається він.

Він зізнається, що особливо цікаво було вгадувати, які спортсмени змагаються в певних видах спорту. Єдиним винятком, як він зазначив, була випадкова зустріч з легендою плавання Майклом Фелпсом, котрий зупинявся в його гуртожитку.

Що стосується самих помешкань, то це не зовсім те, що могли очікувати більшість спортсменів.

"Ви живете в крихітній кімнаті, схожій на кімнату в гуртожитку. Два ліжка, у вас є сусід по кімнаті. Може бути крихітний комод для ваших речей. Все дуже просте", – говорить він, відзначаючи, що за чуткам, на Іграх в Токіо навіть використовують картонні меблі, щоб відмовити олімпійців займатися сексом. Але ми то знаємо, що ці ліжка надзвичайно витривалі. Один спортсмен показав, що вони не бояться шалених стрибків.

Здебільшого, каже Сіммондс, це все бізнес – принаймні для нього: ти тут, щоб змагатися. Ти витратив роки, якщо не десятиліття, на підготовку до цього моменту. Тобто поки ти не завершиш свої заходи, доти ти не будеш святкувати. Це означає, що спортсмени, які йдуть першими, наприклад плавці, мають більше часу, щоб розслабитися та відпочити. На жаль, у випадку з Сіммондсом цього не сталося, враховуючи, що легкоатлети перебувають у кінці змагань.

Дивися відео, на якому Нік Сіммондс ділиться своїми враженнями:

"У міру того, скільки людей завершують свої змагання, селище стає все гучнішим і гучнішим. Плавці повідомляють вам, що вони закінчили змагання. Я пам'ятаю, вони так завзято веселилися", – зазначає він, адже це не на жарт заважало йому відпочивати та зосереджуватися на власних змаганнях.

Ось чому під час Ігор 2012 року, за словами Сіммондса, він винаймав квартиру далеко від селища та заходив у нього лише протягом останніх двох днів подій. Що стосується всіх передбачуваних зв'язків, що відбуваються всередині цих стін, Сіммондс каже, що його досвід не був точно вакханалією, підживленою шаленою кількістю презервативів.

"Я був там, щоб змагатися. Чоловіки, котрі бігли 800 метрів, були ближче до кінця Ігор. Я був зосереджений. Щойно змагання закінчилося, я йшов звідти і перейшов до наступного. На жаль, я так і не познайомився ні з ким у селищі. Я був там, щоб виконати свою роботу, і саме це я і зробив", – наголошує він.

Тож, якщо ти, грішним ділом, подумав, що спортсмени в Олімпійському селищі лише ліжка на міцність перевіряють, то це не зовсім так. Жоден з них не хоче звести нанівець роки старань та підготовки, викладаючись на повну. Нам же залишається вболівати за українських спортсменів на Олімпійських іграх 2020 у Токіо.

Це цікаво Олімпійське тренування та 12 тисяч калорій: бодибілдер кинув собі божевільний виклик