Звідки беруться соціальні нероби і як здолати цю біду: поради керівнику

Французький професор Макс Рінгельман описав цей ефект у 1913 році. А сталося це після проведеного ним цікавого експерименту.

Це цікаво Як витрачати на роботу менше часу без втрати її якості

Ефект Рінгельмана

Підступна мотузка

Вчений зібрав групу людей і попросив їх натягнути мотузку. Спочатку – окремо, а потім – усім разом. У підсумку виявилося, що кожен учасник докладав відчутно менше зусиль, коли тягнув за мотузку в групі, ніж коли робив це сам.

• Зауважимо, експеримент цей повторювали багато разів – щоб висновки були однозначними. І вони таки були: чим більша група, яка виконує якесь завдання, тим менше зусиль докладає у ній кожен окремий учасник.

Можна припустити, що так відбувається, якщо у групі немає лідера. Мовляв, нема кому зусилля учасників групи координувати. Вчені про це подумали, і вирішили перевірити.

Не повіриш, але в гурті людина менше старається / Фото pinterest

Соціальна бездіяльність

Алан Інгем продовжив експерименти Макса Рінгельмана. Разом із колегами у 1970-х роках Інгем відтворив ситуацію у Массачусетському університеті, але додав ускладнень.

• Дослідники зав'язали очі учасникам. І при цьому одній частині сказали, що вони самі тягнуть мотузку, а іншій – що вони тягнуть її у групі. Насправді ж всі тягнули мотузку самостійно.

Що ж у підсумку? Ті, хто вважав себе частиною групи, доклав на 20% менше зусиль, ніж ті, хто був упевнений, що тягне сам. Так поняття "ефект Рінгельмана" доповнили характеристикою причини: "соціальна бездіяльність".

У групі в людини зникає щонайменше п'ята частина зусиль / Фото unsplash

Нероба мимоволі

Стівен Кар і Кіплінг Вільямс у 1993 році сформулювали свій висновок на грунті аналізу попередніх понад семи десятків експериментів: соціальний нероба – це постійне явище, яке виникає у групі, що виконує колективні завдання.

• І тут великі компанії напружилися, почали спостерігати за своїми колективами, і переконалися: дійсно, чим компанія більша, тим легше тому чи іншому співробітнику приховати свою індивідуальну роботу – особливо якщо вона малоефективна.

А найгірше у цій ситуації те, що навіть високопродуктивні працівники у групі починають докладати менше зусиль для досягнення результату. Хоча й близько не мали наміру його робити.

Але ж чи бувають ефективні групи? Насправді – так. Експерименти показали, що оптимальну успішність у виконанні спільної справи показують команди з 4 – 5 людей.

Як подолати ефект Рінгельмана

Заведення людини у групу будь-якого розміру зробить її менш продуктивною. Але відмовитися від колективної роботи неможливо. На щастя, ефект Рінгельмана можна звести до мінімуму за допомогою декількох прийомів:

• Працівник повинен буди впевненим, що його індивідуальні результати помітять (погані теж, але особливо – добрі).
• Працівник повинен відчувати, що його – саме його – робота важлива і значуща.
• Працівник повинен знати, що без його внеску досягнути успішного результату колективу може й не вдатися.

А створити таку атмосферу повинен роботодавець (або керівник). Якщо, звісно, він хоче, щоб бізнес працював ефективно.

Варто знати Коли помилка стає успіхом: кумедні випадки у бізнесі, які увійшли в історію