Що сказав би Фройд: чому великі чоловіки люблять маленьких собачок
Млосна модель на світській тусовці з малесеньким і не менш млосним песиком на руках – явище, начебто, звичне. А от поява чоловіка за схожих обставин все ще викликає подив.
Мовляв, навіщо мужику "іграшкове" собача? А, виявляється, потреба є. І вона має цілий перелік психологічних пояснень.
Варто знати Хто такий гамма-самець і чим він відрізняється від альфи: нюанси сексуальної ієрархії
Чи багато чоловіків полюбляють маленьких песиків
Колись відомий сайт про домашніх тварин RightPet (на жаль, він вже не працює) протягом восьми років опитував чоловіків щодо їхніх "собачих" уподобань. 16 792 респондентів із різних країн поділилися міркуваннями з цього приводу.
- Результати не здивували: власники великих собак відчувають себе щасливішими. І таких виявилося аж 73%. Найменші ж песики ощасливили тільки 11,7% опитаних.
Решта запевнили, що розмір не має значення. Точніше кажучи, що їх влаштовують собаки будь-яких розмірів.
Розмір має значення – щонайменше це справедливо щодо собак / Фото unsplash
Що з приводу песиків і чоловіків говорив Зигмунд Фройд
Знаменитий психіатр Зигмунд Фройд (більше відомий як Фрейд) серед багатьох інших речей цікавився і закономірностями у стосунках чоловіків та собак.
- Коли дорослий чоловік вибирає за домашню тварину собі маленьку собачку, писав Фройд, то він у такий спосіб виказує неусвідомлений тотемізм. Мовляв, людина підсвідомо ототожнює себе зі своїм псом.
Ба – як у воду дивився. Міркування Фройда підтвердили й численні опитування, проведені різними психологами у різні роки.
Це цікаво Чому люди купують дорогі речі, які не можуть собі дозволити
Психологічний портрет чоловіка з маленькою собачкою
За результатами цих опитувань сформувалася певна загальна картина. Отже, маленька собачка – це:
- Вияв прихованого страху чоловіка перед дружиною, яка домінує у парі.
- Ознака прив'язаності до матері.
- Свідчення наявності у чоловіка нереалізованих бажань.
- Натяк на високі вимоги чоловіка до потенційної партнерки.
- Виклик суспільству та загальноприйнятим "стандартам".
- Виокремлення власної неординарності.
Зауважимо, всі ці ознаки не конче поєднувані, сумісні та присутні. Просто, серед опитаних їх виявляли найчастіше.
Якщо узагальнити, чоловік із маленьким песиком немов говорить про себе таке:"Я маю веселу вдачу та впевнений у собі. Я сильний, але не агресивний. Я емоційний, але трохи егоїстичний. Я щирий, але часто поверхневий".