Сексуальна революція минулого століття дала чоловікам і жінкам більше волі та рівності у виборі, з ким зустрічатися, з ким одружуватися і чи одружитися взагалі. Наше уявлення про стосунки теж еволюціонувало.

Також цікаво Від спотикача до медовухи: історія появи українських алкогольних трунків

Як змінилася людська сексуальність

Раніше здебільшого працювала така схема: ти дорослішаєш, когось зустрічаєш, закохуєшся й одружуєшся до певного віку, краще молодим. Нині це вже не є єдиним способом життя, у людей є більше варіантів, і вони користуються ними.

  • До прикладу, все більше жінок відкладають шлюб і народження дітей до 30 років.
  • Усе більше чоловіків не вбачають проблеми стати сімейними лише після 40.

Свобода вибору – річ прекрасна, але це також і виклик, який супроводжується певним дискомфортом. Зробити вибір, який виявиться правильним, все важче, а відповідальність за нього – важкий тягар.


Свобода вибору – річ прекрасна, але це також і виклик / Фото Toa Heftiba

Трансформація шлюбу

Щоб побачити, як еволюціонувало наше уявлення про стосунки, зверни увагу бодай ось на що: у наші часи вперше жінка обирає, з ким хоче бути, і бере до уваги те, які людина викликає почуття. Це справді масштабна та революційна трансформація.

Трохи більше століття тому шлюб – глобально – був інститутом, основною метою якого було зміцнення політичних і сімейних зв’язків. Люди одружувалися з кимось, кого не знали, не любили, хто їх не приваблював чи часто навіть не розмовляв тією ж мовою. Найбільше це стосується якраз жінок, яким хтось казав, що вони повинні – і вони це робили.

Усе змінилося. Жінкам більше не потрібно виходити заміж за чоловіків, які змушують їх до шлюбу або захищають від інших жорстоких чоловіків. Жінки більше не повинні одружуватися з тими, з ким наказали родичі. І ця колосальна зміна сталася менш як за 100 років. А проте – як виявилося, людству потрібно більше часу, щоб адаптуватися. Багато чоловіків все ще думають, що можуть купити прихильність і примусити жінок вступати в стосунки.

Стара платівка, але вона все ще здатна грати – іноді. А коли платівка не грає, такі чоловіки знаходять виправдання: мовляв, "справа не в тому, що я не можу купити чиюсь прихильність, просто у мене грошей замало". Чи щось подібне. Скажімо, "а, та ці жінки, вони просто не хочуть хороших, а хочуть придурків, а я ж хороший". Усе це, звісно, повна маячня.


Багато чоловіків все ще думають, що можуть купити прихильність / Фото Vidar Nordli-Mathisen

Чого хочуть жінки

У 1983 році Зигмунд Фройд сказав нам, що після 30 років детального вивчення людей він не міг зрозуміти тільки одного – чого хочуть жінки. Ну, правда, він там багато такого наговорив, м'яко кажучи, дивного: начебто жінки "проти змін, пасивно приймають і нічого не додають власного". Тому порад Фройда щодо стосунків ми слухати не будемо.

А проте цей приклад дуже показовий. Насправді, як би це божевільно не звучало, чоловіки дійсно дуже часто неправильно розуміють жінок. І при цьому чомусь наполягають, що жінки не розуміють самих себе. У психології це називають проєкцією: чоловіки проєктують спрощену фантазію про те, що, на їхню думку, хочуть і відчувають жінки, на самих жінок. І роблять це насправді не для того, щоб краще зрозуміти жінок, а щоб краще їх контролювати.

Що ж хочуть жінки? А відповідь на це питання напрочуд проста. Готовий почути? Точно? То ось: жінки хочуть точнісінько того ж самого, чого й чоловіки.

Звичайно, бажання можуть мати різні характеристики й де-не-де залежати від статі. Але загалом – ми всі хочемо любові, прихильності, безпеки, мати цілі й досягати їх, бути серед друзів і сім’ї, відчувати себе добре пристосованими до довкілля. І – так, ми всі хочемо сексу. Якщо попросити чоловіків і жінок перерахувати свої сексуальні фантазії, найпоширеніша фантазія в обох статей прозвучить однаково – романтичний зв’язок.


Найпоширеніша фантазія в обох статей однакова – романтичний зв’язок / Фото We-Vibe Toys

Трансформація сексу

Тема сексуальності у новому тисячолітті – на піку зацікавленості, а от сам секс, кажуть, занепадає. Останнім часом усі, від науковців до блогерів, зійшли з розуму від занепаду сексу. І спантеличені люди намагалися з’ясувати – чому ж?

Це справді складно. Суспільство не може усталити своє ставлення до випадкових статевих зв’язків – добре це чи погано. Одні панікерські заголовки попереджають, що випадковий секс є лихом, яке зростає під маскою "культури зв’язків". Інші панікерські заголовки кричать, що нам не вистачає сексу. І це наче погано, адже ми всі хочемо сексу.

Також, з одного боку, люди обмінюють поганий секс на інші, важливіші та цікавіші заняття. І очікують на хороший секс – коли з’явиться така можливість. З іншого боку, люди економлять на стосунках і просто упускають чудові можливості, коли вони з’являються.

Та й це ще не все. Жінки стали вибагливішими до партнерів – тепер, коли вони вільні від старого суспільного тиску, який змушував їх вступати в нещасливі шлюби, де вони залежали від чоловіків. Тепер не тільки чоловіки ділять жінок на "коханок" і "домогосподарок". Тепер і жінки відкрито об’єднують чоловіків, яких вони зустрічають, у групи – як-от "потенційні хлопці" і "секс-матеріал".


Жінки стали вибагливішими до партнерів / Фото We-Vibe Toys

Чого насправді хочуть жінки

Усі ймовірні й неймовірні дослідження підвели загалом до єдиного результату: жінка хоче партнера, який може мити посуд, дотримуватися свого слова, піклуватися про домашніх тварин, змушувати її сміятися, змушувати почуватися цілісною. І, звісно, жінка хоче когось привабливого. А от чого жінка точно не хоче – так це шукати собі чоловіка-годувальника.

Більшість жінок воліли б, щоб хтось емоційно підтримував їхні мрії, ніж фінансово підтримував їхній поточний рахунок.

Так чому ж так багато чоловіків застрягли в минулому й продовжують вперто вірити, що гроші є головною перешкодою для романтичного успіху? Чому чоловіки думають, що жінки хочуть поганого хлопця та альфа-самця з величезними м’язами та величезним банківським рахунком?

Та тому, що чоловіки використовують неправильні стратегії, щоб забезпечити партнерку та зробити її щасливою. Вже давно час, даруй за тавтологію, піти в ногу з часом – і зрозуміти, що наше колективне уявлення про любов розвивається. Хіба ми не повинні розвиватися разом із ним?