Ситуацію змінив березневий Брестський мир – угода між УНР (Українською Народною Республікою) та німцями й австрійцями. Це дало змогу українській армії почати визвольний похід на Схід. З 6 по 8 квітня українці відбирають у більшовиків Харків, одним із героїв цих подій був і Петро Болбочан.

Також цікаво Від спотикача до медовухи: історія появи українських алкогольних трунків

Кримський похід Болбочана

І хоча Крим не вписали у ІV Універсал як частину України, розташований там флот разом із базами був вказаний в новому українському законодавстві, власне, вже як український. Тож у квітні 1918 уряд створив спеціальну похідну групу армії УНР на чолі з Болбочаном, яка й рушила з Харкова до Криму.

Скільки військ було в Криму

На ту мить на Півдні була мішанина сил та армій – більшовиків, австрійців, німців, білогвардійських та отаманських загонів, кримськотатарських повстанців. Кількості їх неможливо наразі встановити, але відомо, що українців у армії Болбочана назбиралося приблизно 9 тисяч. При цьому тільки більшовиків у Криму було удвічі більше. Вони прикривали Перекоп та Чонгар, щоб на півострів ніхто не міг зайти, а також осіли в Севастополі.

Під час наступу Болбочан рухався здебільшого залізницею через Чонгар (мав щонайменше два бронепотяги), в той самий час німці пішими йшли через Перекоп. От їх було дуже багато: по всьому українському Півдню – тисяч 400.

Утім, усі питання щодо кількості учасників тих боїв досі дискусійні.


Бронемобіль "Гайдамака", застосовували під час Кримського походу / Фото Музею УНР

Як розгорталася битва за Крим

18 квітня німці почали штурмувати Перекоп, а в горах почалося кримськотатарське повстання. Болбочан дійшов трохи пізніше – 22 числа він форсував Чонгар, провівши при цьому чудову спеціальну військову операцію. Річ у тім, що через Чонгарську протоку був тільки один залізничний міст, і не можна було у жодному випадку допустити, щоб більшовики його підірвали. Це закривало шлях українцям і розв'язувало руки німцям, які, попри угоду, були все-таки теж окупантами на нашій землі.

  • Болбочан усе це розумів, тож відкинув будь-які ідеї масованого відкритого наступу. Він відібрав 20 сміливців із ручними кулеметами й гранатами, посадив їх на дрезину, і тихесенько вночі проїхав через замінований міст.
  • Як узагалі вдалося непомітно підійти до залізниці? Завдяки радіостанції, захопленій у розгромлених на материковій частині України більшовиків. Засілі на Чонгарському перешийку комуністи щиро вірили, що до них наближаються свої.

Ось так "просто" наші висадилися в тилу більшовиків і розтрощили їх, а за цей час міст перетнули вже й українські бронепоїзди. У такий спосіб Болбочан і міст зберіг, і гарантував забезпечення свого походу. Далі українці дійшли до Джанкоя, але там вже були німці.


Петро Болбочан із бойовими побратимами у 1918 році / Фото Музею УНР

Протистояння з німцями

А з німцями почалися непорозуміння, Болбочану начебто наказали зупинитися, але він не послухав і зайняв ще й Сімферополь – так швидко, що не всі більшовики встигли втекти. Як писали у мемуарах, їх ловили просто у підштанниках. Не кажучи вже про скарбницю та документи, які опинилися в наших руках.

  • 25 квітня загони УНР досягають Бахчисарая, а кіннота через гори підходить під Севастополь. Більшовики вже підготувалися вкрасти все, що можна, а кораблі відвести в Новоросійськ (так, вони туди й тоді тікали).
  • Перемога остаточна стояла от-от, але – німці мали якісь свої міркування і просто того ж дня висунули Болбочану ультиматум: складайте зброю і вийдіть із Криму. Болбочан відмовився.

Три дні війська українців та німців стояли одне проти одного у страшній напрузі. За цей час більшовики закріпилися на півдні півострова і влаштували різанину татарських повстанців в Алушті.


Один із численних мітингів за Україну моряків Чорноморського флоту у Криму / Фото Музею УНР

Чим усе закінчилося

У підсумку армія УНР у Криму, не зазнавши жоднісінької військової поразки, змушена була підкоритися політичному рішенню. Влада в Києві повважала, що союз із німцями важливіший за Крим. І 27 квітня Болбочан вивів українців (хоча й не всіх, дехто вирішив залишитися й битися далі) з півострова. А 29 квітня в Мелітополі бійці Петра Болбочана дізналися про переворот гетьмана Скоропадського.

Того ж дня, 29 квітня 1918 року, адмірал Чорноморського флоту Саблін, розраховуючи на швидке прибуття армії УНР, наказав підняти українські прапори над усіма кораблями, береговими батареями й казармами. Але армія УНР не прийшла – прийшли німці. Так закінчилась історія Української Народної Республіки. А в листопаді 1918 Німеччина капітулювала у Першій світовій війні.

Історія ж Петра Болбочана, на жаль, трагічно завершилася у червні 1919.