Кротовини, космоспагетті, вакуумні пончики: найцікавіше про альтернативні теорії мандрів у часі
Джерело:
Space.comТеорія відносності щодо часу вкрай конкретна. Вона каже, що ближчі до центру великої гравітаційної маси (як-от Земля) годинники йдуть повільніше, ніж розташовані далі.
Пригадай, ми писали про атомні годинники на GPS. Вони просто не починають наступну добу, поки не проклацають ті 38 мікросекунд, на які відстали впродовж доби поточної. Але є й інші цікаві теорії. Хоча вони трохи далі від науки, про них теж варто знати.
Також цікаво Забули про нейтральність: чому зростає популярність преміум-алкоголю
Чи можуть кротовини перенести нас у часі
У NASA погоджуються, що загальна теорія відносності надає теоретичні сценарії подорожей у минуле. Але це не шматок пирога, який можна просто взяти зі столу. Таким шматком радше є червоточини (чи кротовини).
- Це теоретичні тунелі крізь тканину простору-часу, які можуть з'єднувати одні моменти й місця у реальності з іншими.
- Їх ще називають "мости Ейнштейна-Розена", "кротові нори космосу" (кротовини) або "білі діри".
Загалом тема кротовин – доволі спекулятивна. Наукова фантастика забрала собі цю ідею та експлуатує на повну. Але – у реальному житті жодних червоточин будь-якого штибу ніхто й ніколи не виявляв.
Поки що у цій царині усе тільки гіпотетичне.
- Одні гіпотези кажуть, що ці кротовини біля "входу" вкрай вузькі (10 у -33 степені сантиметра), а тому малопомітні.
- Інші кажуть, що тунелі нестабільні та навряд чи дозволять у собі подорожувати.
- Ще інші – що, навпаки, червоточини дуже життєздатні, і взагалі є ярликами простору-часу.
У приклад можна навести статтю вченого-фізика Паскаля Койрана (зовсім свіжу, жовтня 2021 року), який завдяки новій метриці Еддінгтона-Фінкельштейна простежив рух частинки через гіпотетичну кротовину. Заглиблюватися у пояснення тут не будемо – якраз через гіпотетичність, але якщо цікава ця тема – стаття Койрана таки варта уваги.
Кротовина – теоретична можливість подолати обмеження часу й простору / Фото unsplash
Інші цікаві альтернативні теорії подорожей у часі
Інші рішення, які можуть дозволити стрибки вперед і назад в часі, ще дальші від науки. Та й мають більш ніж вагому ваду: людина не зможе вижити під впливом гравітаційного притягування та відштовхування, яких вимагає кожне альтернативне рішення. А проте чому б про них не дізнатися?
Теорія нескінченного циліндра
Астроном Френк Типлер запропонував такий механізм ("циліндр Типлера"):
- Взяти речовину у 10 разів маси Сонця, згорнути її в дуже довгий й дуже щільний циліндр на кшталт спагетті, і обертати навколо нього по точній спіралі та зі швидкістю у кілька мільярдів обертів на хвилину космічний корабель.
- Так, мовляв, корабель зможе подорожувати назад у часі.
Ясна річ, практично цю теорію не перевіриш. Та навіть теорія каже, що циліндр цей мав би бути або нескінченно довгим, або зробленим з якоїсь невідомої людям матерії.
Тож в осяжному майбутньому нескінченні міжзоряні макарони ми не побачимо.
Теорія вакуумного пончика
Фізик-теоретик Амос Орі з Ізраїля запропонував модель машини часу, створеної із вигнутого простору-часу – вакууму у формі пончика, оточеного сферою нормальної матерії. Ось як пояснив свою теорію автор:
Якби ми створили простір з подібним викривленням, яке б дозволило лініям часу замикатися, це могло своєю чергою дозволити майбутнім поколінням повернутися у часі, щоб відвідати нас.
Звісно, є кілька застережень щодо машини часу Орі.
- По-перше, ніхто не зможе подорожувати в часи, які були раніше, ніж винахід і конструкція пончика часу.
- По-друге, винайдення й конструкція цієї машини залежатиме від нашої здатності маніпулювати гравітаційними полями. А це насправді подвиг, який поки недосяжний та може бути хіба теоретично допустимим.