Перша, дійсно – стримування агресії Союзу. Друга – запобігання відродженню націоналістичного мілітаризму у Європі (простіше кажучи, щоб не виникло більше чогось на кшталт Третього Рейху та нацизму з його моторошними злочинами). І третя – глобальна та європейська інтеграція демократій. Яку еволюцію пройшли ці цілі за 70 років та до чого тут Росія – розповідаємо на Men 24.
Також цікаво Nemiroff запускає благодійну серію у США та Європі, щоб підтримати нестримний дух українців
Як створювали НАТО
На тлі наслідків Другої світової війни – під 40 мільйонів загиблих, половина з яких цивільні, а ще й зруйновані міста та інфраструктура, промисловість, мільйони біженців та багато іншого – загроза агресії комуністів, які мало чим ідеологічно від нацистів відрізнялися, скажено лякала. І загроза не була віртуальною, СРСР робив конкретні кроки: наприклад, у 1948 комуністи Чехословаччини скинули демократично обрану владу. Потім була блокада Західного Берліна і багато іншого.
США, нагадаємо, до того часу дотримувалися зовнішньої політики ізоляціонізму – невтручання або мінімального втручання у справи інших країн. Друга світова змінила це кардинально. Але й самою участю Штатів (прямою у військових діях та опосередкованою шляхом ленд-лізу) справа не обмежилася. План Маршалла, нагадаємо, допомог стабілізувати економічну ситуацію в Європі.
Але цього було замало, понівечені війною країни потребували гарантій безпеки (знайоме словосполучення, еге ж). Саме тому низка демократичних держав вирішили об’єднатися задля оборонної співпраці. Після тривалих дискусій 4 квітня 1949 року вони підписали Північноатлантичний договір. Гадаємо, усі знають 5 статтю з нього – про те, що збройний напад на одного члена Альянсу вважатиметься нападом на всіх.
Такий зараз вигляд має НАТО, Фінляндія та Швеція також близько до долучення / Фото НАТО
Перше розширення і перші кризи
Тим часом до Європи повернулася політична та економічна стабільність. До НАТО захотіли нові члени. До первинних 12 держав долучилися у 1952 році Греція і Туреччина, у 1955 – ФРН (Західна Німеччина). Тоді вже й СРСР вирішив створити щось на противагу, і так у 1955 році виникла Організація Варшавського договору.
Як можна оцінити ситуацію на той час? У НАТО вирішили, що застосують ядерну зброю, якщо СРСР нападе. Ще раз: якщо СРСР нападе. Жодної навіть ідеї здійснити атаку на Союз чи будь-яку іншу державу в НАТО не було ніколи, від часів його існування й донині цей Альянс є за ідеєю оборонний. Іноді США закидають війну у В'єтнамі – але чомусь при цьому забувають, що це була саме війна США, а не війна НАТО. Це була помилка США, а не помилка НАТО.
У Союзі тоді це розуміли, тож так жодного разу й не насмілилися напасти, навіть під час гучної Карибської кризи. І от зараз російський диктатор Владімір Путін з усіх гучномовців намагається когось переконати, що існує "загроза НАТО". Звісно, існує – але не загроза нападу на Росію, а загроза отримати ляпаса у відповідь. Але у відповідь і тільки. Росія ж натомість веде загарбницьку війну на території іншої країни.
Після карибської кризи на початку 1960-х НАТО дещо змінило доктрину. Реагування на загрозу тепер могло бути гнучким: ядерна зброя більше не була первинним аргументом, а стали натомість звичайні збройні сили. Натреновані, забезпечені, надпотужні. Найкращі.
Чим стало НАТО після розвалу СРСР
Наступний виток напруги створив вкотре СРСР (нагадуємо і наголошуємо ще раз, НАТО не створювало загроз і не провокувало жодної війни ніколи, тільки реагувало на вже розв'язані агресорами війни). Мовиться про вторгнення радянських військ до Афганістану у 1979 й розгортання у Європі балістичних ракет SS-20 "Сабля". У відповідь на це в НАТО заявили про намір розмістити у Європі ракети "Першинг-2", але у 1983. А до того часу намагалися провести переговори з СРСР щодо угоди про контроль озброєнь. У підсумку:
- Ракети так і не розмістили, договір так і не підписали. Але у СРСР до влади прийшов Горбачов. І в 1987 СРСР та США уклали угоду про ліквідацію ядерних ракет середньої й меншої дальності (цю подію вважають кінцем холодної війни). До слова, вперше після 1955 у НАТО зявився новий член – Іспанія у 1982.
- Тим часом планові економіки країн Варшавського договору занепадали, як і сам Радянський Союз загалом. І не дивно, адже на зброю там витрачали утричі більше, ніж на людей. Тримати контроль над сателітами не було сил, впала Берлінська стіна, організацію Варшавського договору розпустили.
І ось тут перед НАТО могло б постати питання: а чи буде далі доцільність в його існуванні? Але такого питання не постало: адже дві цілі з трьох залишалися актуальними – запобігати відновленню войовничого націоналізму і гарантування колективної безпеки та інтеграції демократій. До того ж – залишалася нестабільна Росія з ядерною зброєю.
Варто прочитати Чия Тузла: як у 2003 Путін вперше спробував відібрати в України її територію
НАТО і Росія – партнери чи вороги
Яким чином намагалися питання Росії владнати? Звісно, максимально цивілізованим: демократизувати її, розвинути громадянське суспільство, інтегрувати до Європейської спільноти та економіки, і навіть запросити до НАТО. А проте усі шанси на це зникли, коли до влади у Кремлі прийшов Владімір Путін. Якому тільки кілька років було не нудно бавитися в ліберала, а потім було встановлення тотальної диктатури всередині країни, відновлення ідеології войовничого націоналізму та шовінізму (він вже відомий як рашизм) та вторгнення в Україну.
На жаль, немає універсального способу втихомирити агресора. Особливо якщо у нього ядерна зброя в руках. Але це не означає, що світ буде стояти збоку і дивитися. Вочевидь, Путін саме на це розраховував – і помилився. А Україна тепер йде до НАТО.
Варто побачити – як Зеленський підписував заявку України на членство в НАТО: дивіться відео
Нагадаємо, програма "Партнерство заради миру", започаткована у 1994, дуже допомогла модернізувати наші збройні сили за сучасними стандартами. У 1999 році 3 колишні партнери за цією програмою – Польща, Чехія й Угорщина – стали повноправними членами НАТО.
А ще у 1999 Альянс ухвалив нову концепцію: НАТО буде реагувати на нові виклики миру і безпеці – "утиски, етнічні конфлікти, економічний занепад, порушення політичного ладу і розповсюдження зброї масового знищення". Це дозволило провести успішні операції проти "Аль-Каїди" після моторошних терактів 11 вересня 2001, проти організаторів вибухів у мадридських поїздах 11 березня 2004, терактів у системі громадського транспорту в Лондоні 7 липня 2005.
НАТО і Росія – це не НАТО і Путін, до Росії завжди ставилися адекватно / Колаж 24 каналу
Ще раз варто нагадати, що Росію ніхто не відкидав з арени й ніхто їй не загрожував.
- Навпаки, у 2002 створили Раду НАТО – Росія, в якій розвивали партнерство та розв'язували питання, які становили спільний інтерес.
- Тільки от "партнерство" Путіна не цікавило, він хотів повернення у часи СРСР і поділу світу на зони впливу. І не хотів нічого чути, що жити минулим – не варіант.
Крайнє розширення і нова концепція НАТО
А тим часом у 2004 до Альянсу долучилися Румунія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Латвія, Естонія і Литва, а у 2009 Хорватія й Албанія. Росія ж повністю відійшла від ідеї співпраці й почала знову "ліпити" з НАТО ворога.
У новій Стратегічній концепції 2010 року Альянс заявив, що реагуватиме на "кризи на всіх їхніх етапах – до, під час, після". Зараз НАТО дуже допомагає Україні у протистоянні Росії, але, на жаль, так і не наважилося застосувати свої технічні та збройні засоби – наприклад, закрити море від військових кораблів чи небо від російських літаків та ракет, які нищать нашу інфраструктуру та вбивають людей.
Звісно, наслідки таких кроків могли бути складними, але, з іншого боку – Путін відверто погрожує застосуванням ядерної зброї й переконує, що "це не блеф". Яких конкретних кроків чекати від НАТО далі – питання відкрите.